Булат Окуджава
ДО СВИДАНИЯ, МАЛЬЧИКИ
Ах, война, что ж ты сделала, подлая:
стали тихими наши дворы,
наши мальчики головы подняли –
повзрослели они до поры,
на пороге едва помаячили
и ушли, за солдатом – солдат...
До свидания, мальчики! Мальчики,
постарайтесь вернуться назад.
Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,
не жалейте ни пуль, ни гранат
и себя не щадите, и все-таки
постарайтесь вернуться назад.
Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:
вместо свадеб – разлуки и дым,
наши девочки платьица белые
раздарили сестренкам своим.
Сапоги – ну куда от них денешься?
Да зеленые крылья погон...
Вы наплюйте на сплетников, девочки.
Мы сведем с ними счеты потом.
Пусть болтают, что верить вам не во что,
что идете войной наугад...
До свидания, девочки! Девочки,
постарайтесь вернуться назад.
1958 г.
Булат Окуджава
ДО ПОБАЧЕННЯ, ХЛОПЧИКИ (перевод с русского языка на украинский язык: Петр Голубков)
Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла:
Стали тихими наші двори,
Підняли наші хлопчики голови –
Подорослішали до пори,
На порозі простилися пошепки
І пішли, за солдатом – солдат...
До побачення, хлопчики! Хлопчики,
Поверніться живими назад.
Не ховайтеся, будьте як месники,
Не шкодуйте ні куль, ні гранат
І себе не жалійте Ви, і все-таки
Поверніться живими назад.
Ах, війна підла, що ж наробилося:
Не весілля – розлуки і дим,
А дівчатка вже платтячка білі всі
Роздарили сестричкам своїм.
Бо тих чоботів – як їм уникнути?
Та зелені ті крила погон...
На плітки Ви наплюйте всі, дівчинки.
Ми зведемо рахунки з часом.
Хай базікають: вірити ні в кого,
Навмання що війною йдете...
До побачення, дівчинки! Дівчинки,
Поверніться живими проте.
| 
